В поля пшениці край села
лежить дорога.
Це рідний край,моя земля.
Дитинство босоноге.
І ранком трави всі стоять,
вмиваючись в росі.
І дзвоники в траві дзвенять.
Цвітуть бузку кущі.
Калина в білому вінку
у вікна заглядає.
Мов наречена на весіллі,
де все село гуляє.
Дощі помили всі хати
і скло блищить і сяє.
А сонце промені свої
у вікна посилає.
І полум"ям горить все небо
від края і до края.
Коли за обрій,затомившись,
воно в ліси сідає.
І ніч тихенько опустилась
і ходить біля хати.
Ніхто ходи її не чує,
м"якенькі в неї лапи.
Вона де схоче заночує.
В полях,лісах,долинах.
Загорне зорі в чорне небо
і місяць в скатертину.
А на світанку добрі люди
почують спів птахів.
У травах дзвоники задзвонять
і день прийде у дім.
