Я знаю - ти вже не сама,
Тобі мене було замало.
Як день один, пройшла зима,
Що нас у вірності тримала.
Із теплим весняним дощем
З’являтись починають квіти.
А так хотілося іще
Побуть з тобою хоч до літа.
Природа надто затісна -
Свого не маю місця досі.
Надворі тішиться весна,
А у душі нудьгує осінь…
(24.12.2010.№153)
