Стрункі тополі шелестять, Іх пестить вітер ненавмисно. Зелене листя, свіже листя! Про мене не давайте згадувать. Коли на вас погляне і згадає... Стрункі тополі ненавимсно, Нехай відчує сонце променисте, І через всі шляхи тернисті знову покохає.
ID: 628186 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 12.12.2015 20:44:38 © дата внесення змiн: 12.12.2015 20:44:38 автор: Воротілова Олександра
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie