Ти підеш, а я залишусь,
ти підеш, і може, назавжди.
За вікном вже жовтень місяць
без зупину ллють дощі.
Тільки спогади про тебе,
Десь засіли глибоко в душі.
Ти підеш, без жодної потреби,
де любов була, вже тихо, як вночі.
Ти підеш за ясним світлом,
вмить воно затьмарить все.
Там здавалось так привітно,
зустрічатиимуть тебе.
Чи жалкуєш може? помиляюсь.
Повернувся би давно туди.
де тебе завжди чекають,
де кохатимуть завжди.
Та дорогу стерла пам*ять,
Не залишилось вагань.
Я чекатиму, ти знаєш,
без усяких сподівань.
