Вишень пожовкле листя
Припало до мокрої землі
І вже котрий день без вістей
Як дитинство кануло в роки.
Хоча і досі сонце світить
Метелики мрійливо б'ють крильми
А бджоли все тягнуться до квітів
І дзвенять їх радісні пісні.
В моєму серці вже не так спокійно
Залишили його казки
Воно в турботах загубилось
І опинилось, немов в старечій сивині.
Не хочу його бачити зів'ялим,
Щоб холодом здолали його сніги
Йому дитинство вісточки посилає
А воно прикидається сліпим.
