Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Dixi: Ой не пишуться рядочки, музика не грає - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Світлана Моренець, 14.12.2015 - 12:42
Пронизало наскрізь! Чудово написано! Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за високу оцінку. Дуже приємно знаходити людей, які настроєні на твою хвилю. Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лепесток, 25.05.2015 - 12:55
Дуже, дуже, гарно! Ваші строчки скоріше залишаться в паМяті а ніж лицемірне дзичання назойливих співунців
Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую посполитий, 09.05.2015 - 23:11
Є вихід, є... Не всі ще просто можуть це прийняти...Поки що... Грядуть великі потрясіння...А Ви, коли будете мати час і натхнення, подивіться ось це http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447063 і це http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447830 natali.voly, 09.05.2015 - 19:41
Пронзительно, убедительно, правдиво, поэтично и... трагично! Не сетуйте на Музу, она у Вас настоящий ПОЭТ!Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, за таку високу оцінку! посполитий, 08.05.2015 - 22:57
...Осінь, мряка, ринок...Все сіре і якесь...убоге...Взад- вперед снують сірі люди, ховаючи свої погляди... Серед цього натовпу стоїть чоловік, років п'ятидесяти...може, більше... Такий собі сучасний лірник чи кобзар (мабуть таки лірник...) і співає Вашу баладу... Краплі дощу змішуються зі сльозинками на його неголених щоках... Оті сірі істоти снують навколо, ні на секунду не зупиняючись, тільки злодійкувато озираючись... І лише маленький хлопчик стоїть під дощем, слухаючи лірника... І дивиться на нього широко відкритими великими очима... Знизу вгору... Пробачте за багатослівність... Навіяло щось такі асоціації... Я... розчавлений... Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибілені дерева, бордюри, підметені дороги...на сірому асфальті погляд вихоплює червоні плямки. ..Кров? Ні- пелюстки тюльпанів... Запах дешевого одеколону...брязкіт медальок...Звук духового окрестру оглушує і гепає маршом по мізках... Свято! Свято?! Моросить...жіночка з маленьким хлопчиком за ручку призупинилися, щоб пропустити розцяцькований натовп... в руках пакети...там зібрані тряпки, щоб плести захисні сітки та шити труси для вояків на сході...для чоловіка ...татка. А він вже не телефонував тиждень...Моросить....Дякую, Ваш коментар для мене найцінніший. Якась безвихідь... Циганова Наталія, 27.04.2015 - 13:48
Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Леся Утриско, 15.04.2015 - 09:04
Читаю і плачу.Незнаю що й сказати,немає слів. Dixi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно! |
|
|
|||||||||||||||||||||||