Розцвіла калина край дороги,
І не спиться в ночі місячні ясні, –
Квітнуть ніжні почуття й тривоги,
Бо весна зігріла серденько мені.
Смуток в час вечірній налягає...
Сплуталися долі нашої стежки:
Йдуть рівненько, раптом повертають…
До картин весни вертаються думки.
Срібний місяць, зорі сяють ясно,
Лагідне повітря, ніжність у серцях,
Мрії, передбачливі й прекрасні,
Линуть в простір, і не видно їм кінця…
Та згасає вже, проходить літо
Й зорепад серпневий – холоднечі жди.
Ніжність подалася десь за вітром,
Лиш на серці залишилися сліди.
20.01.2011 р.
