Не самітність це, коли цілодобово
Телефон, як зачарований, мовчить.
Це – погані друзі, люди випадкові,
Не прикмета це твоєї самоти.
Як в твоїй хатині тиша поселилась,
І лише годинник будить тишу ту,
Це не означає, що ти самотина,
Лиш багато маєш вільного часу.
Як, тобі здається, нікого чекати,
Це не самотина, це вже песимізм.
І як викрадаєш шмат чужого щастя –
Не самітність, це невпевненість в собі.
Як тобі немає з ким порозмовляти,
Гомониш з собою, – це не самота.
Це – хвороба, котру треба лікувати,
І відступить зразу хворобливість та.
Як в пустій квартирі цілий день ридаєш,
Не самітність це – депресія, на жаль.
Думаєш, ніхто тебе вже не сприймає, –
Не самітність, егоїзму це деталь.
Від безвиході як хочеться кричати, –
Не самітність, це тяжкий душевний біль.
Що нікому не потрібна, може здатись,
Не самітність, це – самообман, повір.
Самоти немає, є свій час усьому:
Час прийшов – гніздо лишає пташеня.
Самоти немає, є лиш світ самотніх,
І, ще поки, сплячі – до пори – серця…
А, насправді, самотою називаєм
Те, що ми самі придумуєм собі,
Як ніхто прості слова не промовляє:
„Я тебе кохаю!” – послані тобі.
14.03.2012 р.
ID:
548361
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.01.2015 08:45:25
© дата внесення змiн: 03.01.2015 08:45:25
автор: Martsin Slavo
Вкажіть причину вашої скарги
|
