І дощем проб'е по щоці минуле
Розіпнуть на скелеті з подихів скованім
Ти забудеш як й я все забула
Зимні промені, вистиглих повеней
І махне рукою вчорашність заплакана
Твоя ніжність розірве зажурену сірість
На тернистих стежинах кимось зіжмаканих
Розірве нас, а потім докупи зліпить
