надихалася http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
Від себе не втечеш крізь биті шибки
у загратованому пам'яттю вікні.
Скажи відверто, де мені подітись
від почуттів, аби в них не зотліть.
Стремить ножем у грудях вовчий погляд
ще й ікла слів впиваються в чоло,
не застуй сонця, відпусти на волю,
бо я любити буду всеодно.
Хоч ти мені давно не ти, та досі
у грудях біль все ділить навпіл світ.
"Я ж не чужа тобі!" - озветься стоголосо...
"...чужа тобі..." - луною заболить.
Безсоння очі виїдає хижо
і ніч безжально труїть в венах кров,
бреду босоніж скельцями із криги
розбитих вікон мрій. Моїх.Його.
Й хоча назад уже не повернутись
і вже співає соло самота,
нема потреби в тім, аби забути,
бо ти не ти і я уже не та...
