Десь розлетілися усі слова
Замовкло серце стогоном осіннім,
Лежить під снігом стомлена душа
Убита спогадом дівочим, незотлінним.
Без подиху, без права на життя
Вона тримає спогад у долоні
Була красива дівчинка-весна
Тепер лиш тінь на мокрому пероні...
