Літаєм часто ми у мріях.
Летим за тридев"ять земель.
Вмостившись зручно на завіях,
І чом тобі не корабель?
Зимова ніч така холодна.
І б"є в лице, піріщить сніг.
Своїй ти мрії лиш підвладний.
Яку ти в серці так беріг.
Та лиш одна тривожить думка:
А чи надовго заметіль?
Якщо ж скінчиться ця чаклунка,
Хто допоможе і звідкіль?
З-за хмари виглянуло сонце..
Проміння лине звідусіль...
Але дістатись треба конче.
Нехай не згасне оця ціль.
Ну що ж! Тепер по бездоріжжю,
Слизькій дорозі навпростець.
Та ні, не сльози по обличчю,
І не урвався ще терпець.
А, може, й ти ідеш назустріч,
І перетнуться вже шляхи?
А перешкод в дорозі безліч...
От полетіть би, як птахи...