Я знову наодинці із собою,
Сумне відлуння голосів,
Минулих днів з тобою,
Той запах спілих абрикосів.
Той шепіт вітру, вий степів,
Я знову наодинці із тобою,
І чую, ніби дикий спів,
І знехтувати хочеться собою.
А у серединні усе палає,
Горить, і мучить, навіть і не знаю,
Ненавиджу тебе, нехай любов згоряє!
Тай чорт із ним, хай розуму лишає.