Прощавайте мої волиняни,
там де ви, вже мовчить Україна…
Рідний край зажурився із днями,
похилилася в лузі калина…
Від життя не лишилось нічого,
а там вдома, чекають на сина…
Більше ніколи біля порогу,
не зупиниться тато ні на хвилину…
Не вистачає слів, лиш клубками
у горлі сльози, дихати важко…
Не прийдете до хати стежками…
Вічна пам'ять моїм волинянам…
…пробачте…
