І що то мої спотикання на кожному слові?
І морок у каві яка з молоком не злилася?
Дротами мереж не долинуло, бачиш, любові
Розрядами дотиків струм в тобі не розтікався.
Оголені руки горнулись до чашки затісно —
Пороги інтимності було порушено, явно.
Я стану прохати: най буде донині і прісно
Оця собі кава, й весна аскетична і хмарна.
Бо що воно змінить — чекати загуслих цілунків
Пелюсток трояндових з неба, що сиплють дощами
Людині потрібно лиш їжі, повітря і трунку —
Щоби тіло, повірте, жило і функціонувало.
Все решта — приємний додаток, чи часом, болючій Весна у суцвіттях і зачіска надто старанна
І голос який чарував і бентежив, і мучив
Й прощання до зустрічі й зустрічі без розтавання.
