В клітинку небо, крізь решітку вікон,
Колючий дріт поверху на стіні,
Підйом раненько ненависним криком,
У вільний час написані пісні.
І юшка з редьки, лиш би не померти,
Плече вночі, як спати не дають
І програні у карти люди – жертви,
І твоя думка, за яку уб’ють.
Життя - тюрма, хіба в нас краща доля,
Там хоч закони, бережуть свої,
На волі гірше, тут живе сваволя,
Вмирають ті, що по житті слабкі.
Звертаюсь часто до законів Божих,
Напевно жити маємо по них,
Тоді закон в країні переможе,
Як поважати будемо святих.
Якби ж то по Божих жили, а то живе кожен так, як йому вигідно. 
Дякую!
