Я знаю де живе тиша,
коли вона нікому не потрібна
Вона приходить сюди щоночі,
і вже до світанку стає мені рідна
Сідає поруч, посеред сосен,
що сягають неба
І говорить про те, що стомилась,
і її нікому не треба
Часом і плаче тут в полі,
сумує - про неї забули
Тиша шукає ті душі,
які би її почули
