Везе в візку зірки старенька ніч,
Запрягла в віз самого Дід Мороза.
Та видно,що нагорі така піч,
Що топить сніг,збирає в руку сльози.
Перевернула.В річеньку падуть,
І річка заховала їх в долоні.
А Янголята віз не довезуть,
Залишили в самісінькому полі.
Від них таке тепло,що йдуть дощі,
Всі хмароньки стопилися додолу.
Позеленіли висохлі кущі.
Троянди розцвіли.Ніченьку кволу
Веде за руку Місяць.Постелив
Перину білу з пір'я Янголяти.
Під самий ранок майже розбудив,
Щоб йшла у свій будиночок поспати.
Мандрує світом,хустку одягла
Червону,а на ній червоні маки.
Сидить жебрак.Вона йому дала
Можливість на перині своїй спати.
Краде від дня хвилиноньки.Кладе
У руки тим,хто досі хоче спати.
А потім сни в голівоньку плете,
І хоче всіх нещасних цілувати.
Везе старенька ніч візочок зір,
Перевернула,я всі позбираю.
Понакладаю в них я трохи мрій
І в небо вже сама порозкидаю.
