Там де тиснява — дихають тепло, парою
Все ще лютий морозами—треться, колеться
Гей но весно, лиш змий-но водою талою
Бруд думок і смердючий скелет околиці.
Оголи, весно, пустку квартир за шибками
Хай трава проросте лоскотливо-зелено
Нашу мову — словами-вузлами зіткано,
Наше тіло із воску і тирси склеяне.
І ховається сонце від нас за хмарами
І тікає вода, і вернеться повінню
Ми такі воскові і такі усталені
Немов десь кимось зліплені й зафіксовані.
Та скажіть якось вранішньо і примружено,
Та скажіть комусь тихо і з потаємністю,
Що вже завтра ось буде весну розбуджено
І що це вам відомо із достеменністю.
