Самотністю налиті карі очі,
струсили стрази помахом повій.
Ті брови чорні-дороги дівочі,
стелились та згорнулися в сувій.
Вдивлялася в простелену доріжку,
вдвох з місяцем стояли на межі.
Хтось віддалявся одиноко стежкою,
де радість загубилась назавжди.
Не збулось,не судилося вінчання,
даремно вистеляли рушники.
Повінчані зоря і місяць , зрання
нашіптували долі / підожди/...
Щемні рядочки... Так, не всім судилося і проти долі не підеш... Чуттєвий вірш. Дозвольте маленькі дві поради: у слові *самотністью* *ь* зайвий і останнє слово *підожди* варто взяти в лапки.
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Наталю! А найбільше за , дружнє, виправлення.
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:Бутылка Svitlana_Belyakova: - пляшка