Хворію жовтнем третій день блідий
Чума прийшла і дні суцільно чорні
Кому потрібен я сякий такий
І думи переплутані потворні
Скидаю одяг – хай собі горить
Втечу за обрій – там де спочивають
Бо тут в мені ніщо вже не болить
Немає сил… вони кудись тікають
Тікати – це не гідна сторона
Та що робити їм у білім тілі
Давно чекає смерть вона одна
Мене любити і чекати вміла
Гарний вірш) 
