Я повертаюся завжди,
Щоб оберіг свій віднайти.
Оглянуть батьківську домівку.
Лягти на глиняну долівку,
На тканий мамин килимок.
Впорядкувать потік думок.
Рукою витерти сльозину.
В минуле, як у казку, лину.
Синичка пісню заспівала.
А я згадав шматочок сала,
Що тато вішав на гачок -
Нагодувати пташечок.
Малеча вся дивилась жваво,
Як сало під дзьобами тало.
Від снігу гілочки прогнулись.
Батьки щасливі посміхнулись.
Зацілувало хату сонце.
Нам заглядало у віконце,
Відбившись зайчиками в склі.
Які ми ще були малі...
Ловили їх у рученята,
Сміялась, реготала хата...
А зараз...просто вона спить.
І півстоліття, наче мить
Змогли так швидко пролетіти,
Як зірка, що летить згоріти.
Що ти лишила мені, доле?
Клубок життя, перекоти-поле.
