Частіше я пишу від смутку,
яким живу усе життя,
як терпкий присмак поцілунку,
що знов наповнює буття.
Якби усе було б інакшим…
щоб сльози не текли з очей,
щоб не щеміло десь у серці,
щоб стон не рвався із грудей.
Мабуть й тоді б писала вірші,
однак інакші, не такі,
вони були б як роси чисті,
вони б торкалися душі.
Щоб прочитав і десь у серці
раптово запалав вогонь,
щоб не було дурного в тому,
що я пишу такі рядки.
Та зараз я пишу в нікуди,
не знаючи для чого і про що,
від смутку я пишу та болі,
що супроводжують завжди.
не в нікуди, а на аркуш паперу, який знає нас краще, як ми себе самі, а значить загадки серця тривають, і десь попереду- веселка в кишені, усмішка, радість, щось таке, яке називають справжнім
BlackAngel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
