UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юхниця Євген: Дальний-дальний хутор - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лілея Лозова, 07.10.2012 - 13:48
Іноді читаєш вірші з високими словами та пафосом про щось грандіозне і так хочеться чогось простого, буденного. Лаконічну простоту і ліризм я побачила саме у Вашому вірші, про місто не можливо так красиво написати. Дуже тонко, сподобалось 
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, я не писав майже 3 місяці, тому - перші започатки - прості, ще не зрозумів, чи відновлюватися почав... 
Крилата (Любов Пікас), 07.10.2012 - 13:30
Читаю Вас вперше на цьому сайті. Хоч давно хотілося почитати, але не вдавалось. Трохи сарказму, трохи обнадійливості. Таке воно життя! 
Lady Christianna, 07.10.2012 - 13:23
Наче занурилась в недоторканну своєрідність наших хуторів)))) Так деколи цього не вистачає в бетонних джунглях.Браво) Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що хоч трошки вдалося передати задуману для твору - атмосферу! 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 07.10.2012 - 12:59
ПІСЛЯ ДОВГОГО МОВЧАННЯ ПЕРШІ НЕСМІЛИВІ КРОКИ?  ВІТАЮ З ПОВЕРНЕННЯМ І З НОВИМ НАВЧАЛЬНИМ РОКОМ  З ПОВАГОЮ, КОНСУЕЛО Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так-так!) точно вгадали, перші несміливі кроки!)) Дякую) Взаєм!!!  
Відочка Вансель, 07.10.2012 - 12:57
Можжевельник собирает в хуторе старик.Перед ним как на ладошке волшебник возник. -Ты проси старик что хочешь.Златом одарю. Ну я сяду.И я осень каплю пригублю. -Знаешь,кончились желанья.Счастлив я,пойми. И судьбу не проклинаю,что прожил в глуши. Мне жену ты не воротишь.Златом не мани. Но спасибо мой волшебник.Лучше уходи. Сел волшебник и заплакал.Сил на все ведь нет. Без любимой человеку не мил белый свет. Оторвал он свои годы и вернул назад Старика он в это время,где жене он рад. И в избушке очень старой паренек сидит. Обнимает он девченку,нежно так глядит. -Я сошел с ума.Но знаешь-показалось мне, Что вчера я на могилу цветы нес тебе. -Сплюнь.Ведь нам всего по двадцать.Что ты говоришь? Может быть на сон грядущий вина пригубишь? И заплакал вдруг волшебник лучший на земле. Подарила эту сказку я опять тебе. Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, заради фіналу і був задуманий твір, де фінал - як контраст із реальністю дорослих. 
Відочка Вансель, 07.10.2012 - 12:19
Болотный дальний хутор сохранившийсяПохож на сказку,что ты мне рассказывал. Глухою ночью мне порою снившийся. Ты в сне тропинку мне всегда указывал. Ты говорил,что не живут там чудища, А если и живут-все очень милые. -И не ходи ты там.Ты там заблудишься. Дома там все такие некрасивые. Я не послушалась.Взяла с собой я Библию, Да всю косметику свою пособирала. Взяла планшет.Ведь я могу быть сильною. И лучшие там книги написала. Ты говорил,что там живут лишь чудища? Ты говорил,что там живет лишь скука. Красивый там мужчина в меня влюбиться. Ты не придешь?Тогда нас ждет разлука. Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Очень здорово, симпатично написали!!!!! Копирую себе!!! 
:15: , 07.10.2012 - 12:14
ну и что? очередной бред вонючий.тут ни "что", ни "как" не впечатляет. механическая подборка словес. пустота - аж звенит словно ржавое коріто. а с грамотностью и синтаксисом у вас просто занепад. графоманите, милейший! 
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это зарисовка о реальном хуторе, где научились выживать, в первую очередь, - дети. А Ваше сравнение - "пустота звенит, как ржавое корыто" - красиво сказали!
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это обычный стих о наших сёлах, судьба которых иногда, попадает и в литературу.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Це правда, і на нашому хуторі є інтернет 
