Ти не Іван Франко, а я не Українка,
Щоб мірятися нам значущістю рядків.
Та є у нас обох співучая пір’їнка,
Яка творить дива із оберемків слів.
Твій поетичний гурт - лиш клаптик розпочатий.
Хай спокою не зна натруджене перо.
Михасю, друже мій, не можна нам мовчати.
Поет – це не на мить. Поет – то вже тавро.
Та є у нас обох співучая пір’їнка,
Яка творить дива із оберемків слів... - Чудова присвята для прекрасної людини,Наталочко! Поет-це покликання і від цього нікуди не дінешся,якщо віршовані думки самі просяться на папір...Щиро і тепло.