Будить будень, як чорний віл
Гострим рогом - о сонну спину!
Допливаємо до неділь –
Острівців передиху-спину.
Робінзонить на острівці
Не вдається, бо велелюддя.
Знов проблем батіжок в руці:
Уперед,
понеділку-будню!
До недільного острівця
Ось несуть нас волята чорні.
Наче міф, епопея ця –
Непотворна, але повторна.
І поскрипують валки маж;
В когось колесо – круть від мажі!..
Д отягни, хоч кістками ляж! –
Отакі вже дороги наші.
Вже й колайдер протонний жах
Заганяє у чорні діри.
Я ж на буднях – крутих волах -
Добираюся до неділі!
Двадцять перше століття – яв
Та озон у спросонні груди.
Я б нізащо не проміняв
Божий транспорт –
волячі будні!
