Для чого нам, друже,
Завіса стара,
Що всотує зливу
З небесного тла?
Що з нами завжди
І ніколи без нас,
Обіймами сірими
Схоплює час…
Свідок-мовчання
Над нами зоріє,
Очима ліхтарними
Ночі зігріє,
І буде зітхати
Над нашими снами,
В яких ми завісу
Зірвемо руками
І кинемо в ноги
Нещадному світу,
Який нас ніяк
Не хотів розуміти…
Та знову світанок
Росою умиє,
І чорна завіса
Від світу закриє…
02.03.2011
