копаясь в чёрной плоти
мерседеса
я ощущаю
слабое биение твоего сердца
в ста двадцати морских милях
от моего гаража
и когда вода скатывается ртутью
с моих промасленных рук
я чувствую твою слезу у себя на щеке
которую принесло облако
через сто двадцать морских миль
над сухой землёй
МЕНІ ЧОМУСЬ ЦІ ВАШІ РЯДКИ НАГАДАЛИ ВІРШІ В.МАЯКЛВСЬКОГОВСЬКОГО В ЮНОСТІ, КОЛИ ВІН ПИСАВ ОСЬ ТАКІ ЗА ЗМІСТОМ І ФОРМОЮ ВІРШІ:
Земле моя! Дай поцілую лисіючу голову
лахміттям губ моїх в плямах чужої позолоти.
Димом волосся над пожежами очей з олова
дай обійму запалі груди твого болота.
Ти і Я - та ще загнані пожежою олені.
Здибилося іржання осідланих смертю коней.
Дим із лісу наздожене нас довгими долонями,
каламуттю озлобить догниваючий в зливах день…
ЦЕ МІЙ ПЕРЕКЛАД)
Tshway відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
это честь большая для меня...
думаю, понимание того, что попытка талант всунуть в рамки догмы девальвировал талант и сгубила ПОЭТА
