Я кличу Господа з небес - я більш не можу
Дивитися на те,що чинить люд:
Зійди на Землю,о,Великий Боже,
І сотвори над нами Божий Суд.
Терпів Ти довго - два тисячоліття
Пройшло з тих пір,як Син Твій - людства Спас -
Пізнав на собі всі земні страхіття:
Знущання,зраду,підлість,смертний час...
Як заповів Любов. І більш нічого!-
Любов - до брата,матері,землі;
Любов-покору до Святого Бога,
І до святого хліба на столі...
Де ж та любов?! Невже її Ти бачиш
У смерчах війн,ненависті і зла?
То,може,і мені,сліпцю,позначиш
Місця ,де є Вона,або... хоча б,була?
Чого мовчиш Ти?- Що,либонь,немає
Такого місця на усій Землі?!
Нема... Нема! І я це знаю!
Чого ж Ти терпиш стільки літ
Свавілля хижаків двоногих -
Цих ненажерливих створінь,-
Людців жорстоких і убогих,
Готових навіть за безцінь
Самому чортові продатись?!-
За шмат гнилої ковбаси
Доносить,зраджувать,вбивати...
Благаю,Господи,спаси!-
Спаси ще раз цю Землю грішну!-
Зітри з її обличчя кров!-
Хай засміються знов невтішні
НАДІЯ, ВІРА і ЛЮБОВ!
Я розумію Ваш біль , бо сама нерідко впадаю у відчай, але, отямившись, все ж прошу Бога, щоб врозумив нас і навернув на шлях спасіння.
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, але в даному випадку, Всесильний Бог, мабуть що, безсилий. Тут дуже підходить приказка про горбатого і могилу. Людство вже такий шалений темп взяло, що спинитися саме не в змозі. На жаль!
Серйозні звинувачення, але правдиві. Не треба, що Бог її стирав людей з лиця Землі - людство саме це зробить.
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та звичайно - я теж хочу жити - ось онучка недавно з"явилась на світ.Так що,життя тільки починається. Але,як поет,я повинен показувати людям всі їхні недоліки. Хоч і у мене їх повно.
Бог - це довіра і терпіння,
Бог - це надія і любов.
Бог - це падіння й вознесіння.
Моліться, люди, знов і знов...
І він нас виведе з пітьми,
Щоб стали ми його дітьми.