Любов, печаль, як і сльозу,
Створив звичайно Бог!
Як землю, небо і грозу,
Людей..., чортополох!
І все живе на цій землі,
Слова і власне муза.
При цьому вірного собі,
Сина - Христа Іісуса.
А, люди що? Вже є стаття.
У пекло - ніч, дорога.
Бо де посіяли сміття,
Забудуть срам і Бога.
Тож схаменіться люди злі!
Прийшов вже час – година.
Спокій знайдете у землі...
Спасімо доньку й сина.
Покайтесь люди, ще є час,
Не сійте зла - насіння.
І Бог тоді почує Вас,
Бо ви його створіння.
