Дрожжю пробирає день морозяно-холодний,
Іще неблизька в нього до ночівлі путь,
І я ще днем цим не наситився,і їм голодний,
Та,мабуть,зовсім не у цьому суть.
Проживши у любові, все-одно я буду спраглим.
Яке коротке нам дано у ній життя!
В його згасаючій зорі,коли я стану дряхлим,
Проситиму іще земного майбуття.
Тож в сьогоденні я ціную непогоду,
І долі дякую за кожну мить,
Бо і колючий сніг приносить насолоду,
Для людини,яка так прагне жить...
