Чорною ніччю стану посеред дня.
ЗагАшу свічку. ЗмІню своє ім’я.
Наче химера, коршаком обернусь.
Я тут умерла. Ти й навіть не запнувсь.
Чорною дівою стану опісля ласок
Сірою плівкою люди вдягають маски.
Я ніби та ріка, мутна і вбита горем.
Випив мене до дна – я розлилась у море.
Чорною кішкою стану посеред білих.
Я лиш наче трішки тобою захворіла.
Сивою мАною в небо здіймуся я.
Я не обманюю… і не зміню ім’я.
Краще - самим яскравим днем посеред ночі..
Свічею..або ні - вогнем, дивним, пророчим.
ВесЕлковим відтінком барв..на тлі зтемніння..
А ще - ти мабуть той нектах..земне тяжіння..
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
