У кронах ми нескорені,
Бо генна міць у корені.
Не злі ми і не зломлені,
Як сонця ранні промені.
І тим, що було втрачено,
Недолі вже заплачено.
Ні з ким не ворогуємо,
Бо горем не торгуємо.
Часів вітри між кронами –
А ми міцні, не зборені.
І крони в нас не скорені,
Бо в нас глибокі корені.
Від щастя покотилися
Сльозини дві по вилицях.
А, може, щось намріяно
Та когутом напіяно?
Що більне, те і кажемо:
Родинне,
рідне,
бажане.
