Дорога в'юнка. Ніжне сонце далеке.
Мовчання води і небес над нею.
Серце випило келих спеки -
Стало травою або землею.
Коли я стану рікою, знаєш,
Тебе в глибини свої покличу.
Вечірній спокій тоді пізнаєш,
Коли тобі прошепочу "вічно..."
Ти чуєш - квітами сходять рани..
Поглянь, як сплетені наші руки..
і буде вибух в словах: "Кохана,
Ми просто трави, ми просто звуки"...
