Як хочу я щоб ви мене почули,
Нехай колись, нехай через роки.
Щоб мого серця струни ви відчули
Щоб не підняли в запалі руки.
Як хочу я щоб вміли ви любити
Свою дитину, створене життя.
Щоб ви змогли із нею говорити
А не шиптать вже потім каяття.
І ваший син, не випивши дитинство,
Не заблукав у просторі буття.
Щоб ненастало материнське вбивство,
Коли помре приречене дитя.
Щоб біля чану власного сумління
Обрали ви не вбивство, а життя.
Щоб не прийшлось у Господа молити
Спізніле і безглузде каяття.
Як хочу я щоб ви мене почули,
І не дарма були мої слава
Щоб материнські лебедині руки
Не вбили власностворене дитя.
