Хворію ранньою весною,
Коли ще сніг лежить у ніг.
Хворію знову я тобою,
Мені твій крок не допоміг.
Ти десь далеко засинаєш,
А я пишу оці слова.
Ти так багато означаєш,
Та це вже не твоя вина.
Хворію пізньою зимою,
Коли плюс вісім за вікном.
Хворію я тепер з тобою,
Ти став моїм таємним сном.
