|
В край інший ніч я проводжаю,
Що птахом відліта.
Новую днину я вітаю.
Вона мене віта.
Прийшла до мене світла днина,
Мов пані. Я прийняв
Її, як ввічлива людина,
І міцно обійняв.
Я буду з нею доти жити,
Допоки не прийде
Враз темна ніч, щоб замінити
Її, та доки йде,
Допоки плине, проминає
Ця днина, з нею я
На світі, що мене тримає,
Мов дружная сім’я,
Живу і тішуся я нею,
Немов мале дитя,
Допоки ходжу ще землею,
Допоки почуття
І думи у собі тримаю
Й ділюся із людьми,
З якими я живу. Я знаю,
Та знаємо всі ми,
Що днина ця мине й настане
Знов ніч, що теж мине,
Неначе білий сніг, розтане,
Та день новий мене,
Тебе, його – всіх привітає,
Коли прийде до нас,
Допоки в світі цім минає
Іще невпинний час,
Допоки завжди, не часами
В нас серце стукотить,
Допоки ми усі із вами
На світі будем жить.
Євген Ковальчук, 22. 12. 2021
ID:
1055043
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.01.2026 22:06:12
© дата внесення змiн: 10.01.2026 22:06:12
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
