|
Про користь читання старих книг...
Здобуто на тій війні...
Про роман Леоніда Первомайського
«Дикий мед», вид. Дніпро, К. 1966., 512 стор.
Мету життя слід знати.
Це точно.
А читання книг – всякій справі наука...
Поет писав роман шість років...
І книга стала подією.
І не тільки того року, коли вийшла в світ...
Ім`я її автора відомо кожному поціновувачу поезії. Поезій справжньої. Тої поезії, рядки якої проникають у душу, серце і пам`ять читача. Проникають без насильного заучування.
Їм віриш. Бо вони напоєні українським ліризмом, непідробним. А віра – як ліки.
Леонід Первомайський – мій земляк. Ми із Слобожанщини...
Він народився у Краснограді, а я – за 30 кілометрів, у Старовірівці. Нас розділяють ті кілометри і роки...
Ми не стрічались особисто.
Ніколи.
Але я читав його твори.
Читав вже у зрілих роках...
І сприймав їх по-дорослому...
Особливості життя Леоніда Первомайського склалися так, що у молоді роки він спромігся скінчити лише чотири класи...
Однак, він став широко освідченою людиною, вдумливим і глибоким знавцем художнього слова. Бо все своє життя виховував в собі інтерес до самого життя і культурних надбань. Інтерес той був жадібний, постійний...
Та повернемося до роману!
Це, можливо, перший «гендерний» роман. Головна героїня Варвара Княжич. Яке прізвище...
Роман починається обороною Києва 1941 року і розвивається у 1943...
І там, на нічийній смужці землі, зтолоченій снарядами і бомбами, вгруз підбитий нашими танк... Модернова надпотужня броньована потвора, появу якої не завжди витримували навіть наймужніші бійці...
Фотографування цього танка зблизька, на тій смузі, випадає на долю фотокореспондента Варварі Княжич. На смузі, де вдень і вночі розгулює смерть...
Досить сказати, що вже готовий роман «Дикий мед», автор коректував та передруковував шість разів! (У ті часи це робилося не на комп`юторі, а на машинці друкарський)...
І лише після чисельних правок та виправлень роман було передано до видавництва...
В робочій кімнаті Первомайського, – згадував Сава Голованський, – висів невеличкий плакат із латинським висловом «Nulla dies sine linea» (тоб то жодного дня без рядка) – девіз, якого він суворо дотримувався...
Під час війни (1941-1945) він Леонід Первомайський був військовим кореспондентом. Тому, й зосередився у післявоєнний час на літературній обробці свого життєвого досвіду, здобутого на тій війні...
Так образи героїчних людей – простих і непростих стали літературним їм пам`ятником...
Картини, побачені автором на кривавих полях битв, вже не вмішалися в тісних рамках ліричних віршів. А він був майстер саме в ліриці. І саме за збірку віршів «Солдатські пісні» отримав державну премію. Ще під час війни...
Після циклу оповідань – великий роман. Один, єдиний на його рахунку! Але який! Він і нарічений не романом, а баладою...
Одразу по виходу в світ і по сей день твір цей належить до кращої прози. Прози про війну. І не тільки в українській літературі...
Наведу лише один уривок:
«Щастя – те саме, що правда. Не існує половини, трьох четвертей, дев`яти десятих правди, – в такому разі одна десята буде брехнею і вся правда рушиться в прірву...» (с.7)
Тож, щиро раджу прочитати!
Знайдіть, може в бібліотеках, може, у букіністів... Не пожалкуєте...
ID:
1053829
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.12.2025 14:45:17
© дата внесення змiн: 23.12.2025 14:46:35
автор: Сумирний
Вкажіть причину вашої скарги
|
