День новий настав.
Я із ліжка встав
І дивлюсь віконце.
В небі світить сонце.
Вийшов я на двір.
Вгору звів свій зір,
Звів ще сонні очі
Після сну та ночі.
Що ж то за краса!
Сині небеса
Без початку й краю.
В них я поринаю,
Наче в океан,
Внутрішніх кайдан,
Що на шиї висли
Мов й безжально тисли,
Збувшись в тую мить.
І душа летить,
Мовби птах, на волю
Будувати долю
Щасную лишень,
Щоб я кожен день
З нею жив на цьому
Світі голубому,
Доки буду жить,
Доки не збіжить
Строк життя земного
І лише одного,
Якби я не хтів
Мати більш життів.
Євген Ковальчук, 16. 07. 2021
Гарно)
