Дякую за зацікавлення і щиру критику — це завжди цінно, особливо коли мова йде про переклад або переосмислення такого складного тексту, як монолог Гамлета у Пастернака.
1. "Світ сідає" — так, цей образ справді є відхиленням від оригіналу, але він був обраний свідомо. Мені хотілося передати стан згасання, занурення в темряву — не лише фізично, а й екзистенційно. У цьому "світ" — це більше, ніж "світло". Це сам акт буття, день, сцена, дія. Звісно, "світло сідає" — варіант буквальніший, але поетично менш об’ємний.
2. Захід сонця — символічна точка завершення. Гамлет виходить не на новий день, а на межу: між життям і смертю, сценою й реальністю. Тож схід не працював би в цьому контексті.
3. "Подмостки" — абсолютно слушне зауваження. Цей образ важливий у Пастернака, бо він чітко вказує на сцену як символ життя. У моїй версії цей образ був перетворений на інший простір — не сцену, а поріг, двері, як межу (так само, як захід сонця). Можливо, це спрощує або змінює сенс, але така була мета — зробити адаптацію, а не буквальний переклад.