Покотилось літо, покотилось,
У густі і спілі ячмені.
Щастячко моє лише приснилось,
Доля не всміхнулася мені.
Квітень снігом квіти приморозив,
Наче сльози, травень лив дощі.
Червень - вишні, полуниці...грози,
Липень йде з тривогою в душі.
Сподіваюсь - літо ще потішить ,
Чистим небом, сонцем і теплом.
Теплу згадку в пам'яті залишить,
Колосочком спілим і стеблом.
Урожаєм гарним і букетами...
Не впаде на наші ниви град.
Серпень з цвіркунами і сонетами,
Подарує світлий зорепад.
Покотилось літо покотилось,
День за днем, а вже ідуть жнива.
Віра в серці знову засвітилась,
І в душі надія ожива.
