Скільки ж у нас по країні блукає понівечених душ?
Спалених, зацькованих, кинутих, просто злих,
Молодих, юних, вікових, старих…
І в кожного в руках — чорно-білий аркуш,
Шлях новий. Рушай.
Куди?
Якщо за життя не скопив собі — вкради?
Навкруги одні тямущі, всі дають поради,
Краще знають, краще бачать. Кричать:
— Біжи!
— Біжимо!
— Не туди, не туди, куди треба!
— Та вже ж куди? Далі. Якомога далі.
Від вас. Людей не людей.
=вірш присвячується людям які говорять іншим як саме їм справлятися з війною
тим кому завжди краще видніше як воювати жити виживати
