А я благословляю той ковток
повітря,
що настояний на вірності,
і день беру в обійми,
де твій крок
залишився відбитком імовірності
щасливої надії на колись,
де будемо ростити світлі помисли,
де мрії будуть,
що уже збулись,
і ті,
котрі ще йдуть лишень на промисли.
Торкаюсь поцілунком пелюсток
світанку,
що тебе вмиває росами,
і тиші, що сплітає у вінок
думки,
котрі спішать назустріч осені,
утішеної цвітом наших доль,
спокійної, упевненої, мирної...
Мені, коханий, в сни твої дозволь
іти
видінням ніжності покірної.
2023 р.
Ілюстрація до вірша - з інтернету
