Помовч! З життя серед бабок
Бджола зникає непомітно,
Щоб від згасаючого світла
Залишить зоряний пилок,
Серед тремтливих довгих вій,
Які, неначе край портьєри ,
Чи присуд комашиній ері,
Що передує грозовій.
Хрущі ховаються в пісках,
Дзижчить комар над підвіконням,
Ще - кажуть, що земля пласка,
Любов буває двостороння -
Скоріше брешуть, мов вірші
Щемливо болісно і тонко,
Як крик ляльковий крізь картонку
У довгі весняні дощі...