|
Живемо під одним дахом з тобою
А здається, що у різних світах.
Будь , чесна ,відверта сама з собою!...
Скажи, кого чекаєш ти у снах?...
Не закривайся від світу, не треба...
Не лий у подушку свої сльози.
Глянь у вікно, там стільки зір у небі...
Світять вони, навіть і в морози.
А ти не така, як всі - особлива
Світу ,перехожим усміхайся.
Хай воркоче тобі, голубка сива!
Йди вперед до мети , не здавайся.
Ти - віддай своє життя в руки божі
І він дасть тобі більше ,чим треба.
Не дивись даремно в очі порожні
У них не знайдеш тепла для себе.
Життя Іде, його не зупинити
І ти прожила майже пів життя.
Не тре плакати, з очей сльози лити,
У душі давно згасли почуття.
Набирись сил, іди вперед у завтра...
Радій сонечку, дощу і вітру.
Люби життя...вогнем гори , як ватра...
В кінці тунелю побачиш світло.
Ти - не слухай , що скажуть за спиною
Отих ворон, що несуть в село вість.
Полюби себе...будь ,сама собою...
Хай гавкають собаки ...гризуть кість .
Живи своїм життям ,думай про себе...
Закрий двері, більш не вертай туди...
Пам'ятай , над тобою святе небо-
Ангел вкаже , шлях, куди тобі іти.
Слова пусті гірчать, як чорна кава
І не засолодить твоє життя.
Той, хто любить... для нього , ти - цікава
Він творить руками рай - життя.
2--------------------------------
Не маю я влади, такої сили,
Щоб зупинити ураган, вітер, грозу.
І коли копають тобі могилу,
Завдають удар у спину, то ллю сльозу.
О скажи, світу - хто ти є людино?...
Заклала маску і грим на своє лице.
Лютуєш наче звір у хуртовину,
Наче п'яна кидаєш на вітер слівце.
Думаєш , що сидиш на царськім троні ,
Заклала золоту тіару Цариці.
Від злості палають щоки червоні,
І кусають ближнього зуби тигриці.
Ходить поміж людьми зухвала баба,
В неї, як у цибулі очі великі.
Вона звалить поглядом дуба, граба,
І топче твій цвіт за спиною безлике.
Заглядає в твої вікна, у твій дім,
І очима пожирає твій рай - життя.
Та перевернула все верх дном у нім,
Бере, що очі бачать - без каяття.
Довіряла, відкрила двері у дім,
Вона забрала цінні речі із хати.
Словом розпалить пожарище у нім,
Чи треба, лихого на поріг впускати? .
Ходить наче монашка у святий храм,
Була вона мені наче рідна душа .
А скільки вона мені завдала ран?...
Богу , як на святу сповідь пишу вірша.
ID:
1040373
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.05.2025 01:07:04
© дата внесення змiн: 14.12.2025 09:25:48
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий вірш! 
