Вже вечоріє - на березі ріки
Там лебідь лебідоньку чекає.
Сам Всевишній сіє щастя із руки
Зорями - закоханих вінчає.
Розправив свої чорні крила вечір
Злетів у туман понад рікою.
Ніжно обняв циганку ніч за плечі...
Дзвенить музика весни луною.
Зоряна ніч шепоче твоє ім'я...
Сіє ясні зорі , як зерно у полі.
До тебе лечу на крилоньках я,-
Щоб освідчитись в любові.
Цвітуть білим цвітом яблуні в саду
Соловейко щебече про любов.
До тебе стежку серед ночі знайду,-
Щоб чути твій голос, спів пташки знов.
Там , де золота липа розквітає
Цвітуть зоряні ночі бузкові.
Вітер в тополі косу розплітає
Стелить до ніг квіти волошкові.
Розлились, як море трави духмяні
На хвилях сяють перли осяйні.
Там, в тому раю лебеді в коханні
Стрічають вечірню зірку навесні.
О ,яка казкова, ця місячна ніч!...
Видно наче вдень у росі квіти.
Місяченько нарядився, як павич
Малює казку - зоряне літо.
Лебідь лебідку крилом обіймає
Цілує ,як мід солодкі уста.
Духмянй цвіт весни серця напуває...
Солодить цвітом - липа золота.
Ти моє сонечко, і мій сенс життя
Біла лебідка - синього неба.
Шепочуть уста :" кохаю тебе я."..
Твоя усмішка вабить до тебе.
Палка любов, як багаття - почуття
В твоїх очах неба згубив спокій.
На свої крилонька візьму тебе я
Понесу до зір в світи широкі.
Чудова лірика! 
дякую
