У коридорі темно, в кімнаті тишина.
А вийду я на вулицю - одна лиш пустота.
Немає світла, і вимкнули тепло,
Залишили самотність. Отак і живемо.
Прошу я вас, бездушні,
Покличте свою душу,
Бо через грішні душі,
Я мучитися мушу.
Не вимикайте світло
І поверніть тепло,
Бо це Всевишнім Богом
Давно вже нам дано.
Гудок… Гудок… Я чую лиш гудки,
І холод в венах швидко застигає.
Я від самотності пишу оці рядки,
Щоб знав хоч хтось,
Як у житті несолодко буває.
