Молодик закутався у хмари,
своє сяйво зорям розсипав,
срібло засівав і диво-чари
з келиха на землю проливав.
Далечінь, космічною фатою
покривала і вінчала світ,
нічка, непомітною ходою
пильнувала тихо, наче кіт.
Колисала землю прохолода,
Злегка віяв сонний вітерець-
воля, простота, душі свобода
і у цім невидимий творець...
Чудово! 
