як корона вище брами
як очей великих ковдра
листя білого каштану
замку лицарів хоробрих
яшми крапчастої Берген
полум`яно і дочасно
сколопендрою царівни
в анфіладах не погасне
коні сплять розклавши гриви
вулиць з ляльками не видно
спраглі бубна з оксамиту
безтурботні і чутливі
в гострих пазурах Норд Осту
що завжди ховають зраду
бачиш раптом щось доросле
наче мрію конокрада...
