За все на світі слід платити,
Коли не грішми, то життям,
Коли доводиться так жити,
Як ти живеш. Як слід затям
Цю істину, яка землею
Цією ходить вже віки,
Затям і розумом, й душею
На всі життєвії роки́.
На цьому світі кожен має
Все те, що він же заслужив,
(В тім навіть сумніву немає)
За те, що він раніш робив.
В майбутньому він буде мати
Лиш те, над чим у дану мить
Працює. Праці результати
Дадуть про себе знати вмить,
Коли година їх настане.
Якими ж будуть всі вони,
Яким же кожен із них встане,
Мов кит з морської глибини,
Залежить, звісно, лиш від нього,
Як він над тим же працював
Для того, щоби дня одного
Він їх успішними лиш мав.
Якщо він працював старанно,
Їх матиме, якщо ж робив,
Хай, може, навіть ненастанно,
Та будь-як чи лиш байди бив,
То й відповідні результати
У нього будуть. Це слід всім
Собі на вуса намотати.
Щоб добре жить на світі цім,
А не на долю нарікати,
Що, мов, дає саму напасть.
Належно треба працювати,
Тоді вона і щастя дасть.
Євген Ковальчук, 27. 10. 2020
ID:
1004485
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.01.2024 22:12:24
© дата внесення змiн: 30.01.2024 22:12:24
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
